На території Тернопільщини знаходиться чимало визначних місць, в тому числі сакральних пам’яток, що є центрами паломництва вірян та шедеврами старовинного релігійного зодчества. Подальший текст розповість про один з найвідоміших храмових комплексів України відповідного регіону. Його назва – Свято-Успенська Почаївська Лавра. Ця обитель була свідком багатьох історичних подій та вважається головним центром духовності Подільсько-Волинського регіону.
Як і коли та де виникла така святиня, що вона пережила в минулому та яким є нинішнє життя цієї релігійної установи, розповість подальший текст. Стаття зосереджує увагу на складових відповідного об’єкту та їх ключових архітектурних особливостях, згадує присвячені цьому святому місцю народні легенди та священні реліквії, які зберігаються у ньому.
Заснування й етапи розвитку
Сучасні дослідники висловлюють припущення про заснування першого поселення монахів на території, де знаходиться Почаївська Лавра, в період 1240-1241 років.
Ці ченці були не місцевими мешканцями, а переселенцями з Києва, який на той час був захоплений та суттєво зруйнований татаро-монголами. Київські монахи дійшли аж до Західного Поділля, намагаючись врятуватися від нападів цих войовничих кочівників.
Оселилися ченці-втікачі в печерах, які вже були в товщі скелі, і жили в цих підземеллях багато десятиліть. За часів XIII століття монахи-переселенці звели тут першу сакральну споруду – нею стала церковиця Успіння. Побудована вона була з дерева і знаходилася на виступі-терасі північного схилу пагорба.
Як свідчить історія Почаївської лаври, будувати в цьому місці мурований монастир почали значно пізніше, за часів XVI століття.
Ініційовані та інвестовані такі роботи були власницею відповідних земель. А володіла ними аристократка Ганна Гойська (деякі джерела називають її Готською). Походила ця меценатка зі шляхетного роду Козинських.
Історичний факт про виділення значної суми коштів на спорудження даного храму та одноповерхових монастирських будиночків-келій Гойською-Козинською доводять зроблені особисто нею записи в кременецьких земських книгах. Така спонсорська діяльність землевласниці дозволила побудувати обитель швидко.
Зважаючи на відповідний внесок меценатки в будівництво храму, на запитання хто заснував Почаївський монастир можна переконливо відповісти, що його фундаторкою стала шляхтичка Гойська.
Уже до кінця XVIІ століття Лавра в Почаєві набула статусу важливого оплоту українського православ’я. За часів пізнього середньовіччя, коли в суспільстві мали місце часті конфлікти на релігійному ґрунті, які спричиняли і війни, цей об’єкт відігравав неабияку роль.
Наступного століття відбулося значне розширення цієї обителі. Зусиль для її розвитку доклав сам гетьман Богдан Хмельницький.
Статус Лаври цей церковний заклад здобув у ХІХ столітті. Ця подія стала черговим свідченням його значимості в православному світі.
За багатовікову історію існування цьому чоловічому монастирю доводилося переживати період занепаду декілька разів. Проте щоразу такі тяжкі часи змінювалися відновленням святині.
Надзвичайно складною епохою для даного центру духовності стало лихоліття комуністичного режиму та події Другої світової війни.
Архітектура Почаївської Лаври
Відповідний сакральний комплекс включає храмові споруди, архієрейський будинок, башту-дзвіницю, надбрамний корпус та келії ченців.
Домінантним елементом цього ансамблю, що будувався з 1771 по 1883 рік, є Свято-Успенська церква. Автором проекту даного собору став Готфрид Гофман, а керував процесом його втілення Петро Полейовський.
Гофман, створивши таку розробку, продемонстрував свій очевидний талант зодчого. Зробити акцент на ажурному та ритмічному силуеті храму архітекторі вдалося, використавши рельєф скелястих терас, які здіймаються вгору.
Стелі бічних галерей собору обладнані отворами круглої форми. Завдяки такому оригінальному архітектурному рішенню приміщення храму наповнюються незвичайною грою світлотіні.
Інші особливості Успенського собору – це насиченість рокайлевого оздоблення. Храм вишукано прикрашений лучковими сандриками, композитним орденом напівколон, поодинокими й розташованими попарно пілястрами, ліпним декором та зображеннями ваз.
Так щедро й багато святиню прикрасили наприкінці позаминулого століття митці й академіки, запрошені з Петербургу. Відомо, що серед них були такі художники як Г. Боссе, С. Комаров, Н. Лавров, І. Горбунов та М. Нестеров.
Авторами настінного живопису храму стали українські, лаврські майстри. Відома постать серед них – Лука Долинський. Дотепер збереглися його художні твори, написані 1807 року.
Реставрація цих на інших розписів в приміщенні храму була проведена в 1980 році.
До Успенського собору примикає кілька будівель з прямокутними фасадами, утворюючи єдиний замкнений ансамбль. Усередині нього розташовується двір. Ці цегляні споруди, які, за винятком триповерхового корпуса з північного боку, є двоповерховими, – келії ченців. Проектував їх також Гофман, а будував – Кульчицький у період з 1771 по 1780 роки. Інтер’єр помешкання монахів відрізняється коридорним плануванням та однобічним розташуванням келій. Хрестові склепіння є перекриттям коридорів.
Увагу відвідувачів привертає також розміщений на схилі пагорба архієрейський будинок 1825 року. Зведений він із цегли в стилі класицизм. Враховуючи своєрідність рельєфу, архітектори зробили північний та західний корпус цієї споруди двоповерховими, східний – триповерховим, а південний – найвищим, із чотирма поверхами.
Побудована в 1861–1871 роках дзвіниця являє собою цегляну та оштукатурену п’ятиярусну вежу з багатим оздобленням.
Із цегли викладений і надбрамний корпус. Його відмінності – прямокутний основний фасад, відповідний стилю класицизм, із чотирма колонами доричного ордену.
Найновішою будівлею даного храмового комплексу, яка зводилася в період з 1910 по 1913 рік за проектом А. Щусєва, став Троїцький собор.
Почаївська Лавра: цікаві факти
Ганна Гойська не тільки фінансувала будівництво першого мурованого монастиря, але й подарувала йому чудотворний образ Богоматері. Сталося це в 1597 році. Ця ікона є не лише безцінню духовною реліквією, але й справжнім витвором мистецтва. Вона має обрамлення зі щирого золота, інкрустоване рубінами й діамантами. Відомо, що цей образ коронував один із пап римських.
Інша реліквія Лаври в Почаєві – мощі ченця преподобного Іова, якого православна церква вважає святим. Вони, а також мощі преподобного Амфілохія, зберігаються в печерному храмі. Біля цієї сакральної печери є криниця.
Лавра має 13 дзвонів. Найбільший із них, що знаходиться на третьому поверсі дзвіниці, важить 11,5 тонн. Раніше його можна було почути, знаходячись у 30 км від монастиря. Зараз цей дзвін чутно в радіусі 10 км. Два дзвони храму є годинниковими.
Дзвіниця в Почаєві, що заввишки 65 метрів, входить до трійки найвищих таких споруд на території України. Поступається вона висотою лише вежам Софійського собору та Києво-Печерської лаври.
Детально про дзвіницю й інші споруди святині до війни розповідали гіди – Почаївська Лавра екскурсії пропонувала дуже захоплюючі та змістовні. Але з початком повномасштабного вторгнення організоване екскурсійне обслуговування тут припинилося.
За мурами комплексу в період з 1730 року діяла друкарня, що займалася випуском релігійних видань. Відомо, що нею було випущено 187 книг.
Будинок архірея в 1846 році був відвіданий великим українським поетом Тарасом Шевченком. Кобзар у ньому зупинявся й деякий час працював. Даний факт засвідчує меморіальна дошка на фасаді цієї будівлі.
За часів XVII століття відповідній святині доводилося виконувати функцію оборонного укріплення. Неприступність її забезпечували фортечні елементи з каменю та дерева – стіни та башти. Витримував ворожу облогу даний об’єкт неодноразово.
Легенди про Почаївський монастир
Найвідоміша серед них розповідає, що причиною заснування святині стало чудесне явище – явлення Божої Матері в 1240 році.
Як свідчить цей стародавній переказ, Богородиця постала перед двома монахами, які того часу мешкали на горі в печері. Постать діви Марії, окутану вогняним стовпом, ченці побачили на верхівці гори. Потім Богоматір зникла, здійнявшись у небеса. Але вона лишила на камені слід від своєї правої стопи.
Невдовзі на цьому місці з-під землі почало бити джерело з цілющою водою. Після такої події ікона Божої Матері, яка була в монахів, почала проявляти свою чудотворну силу.
Якщо вірити іншій легенді, Почаївська Богоматір являлася мешканцям обителі й удруге, в 1675 році. Тоді вона захистила святиню від нападу турецьких загарбників. Божа Матір змогла відвернути від стін монастиря пущені ворогами кулі та стріли. Турки були вражені таким дивом і спішно втекли з Почаєва.
Ще один переказ розповідає про ганебний вчинок фундаторки монастиря – Андрія Фірлея. Прийнявши протестантську віру, він організував викрадення з храму чудотворної ікони і вдома разом із дружиною вчинив над цим образом наругу. Тієї ж миті дружину Андрія вразила тяжка хвороба. Це викликало такий страх і паніку зловмисника, що він негайно повернув реліквію назад.
Інформація для відвідувачів
Почаївську Лавру вважають одним із найзначніших духовних осередків, що дає можливість туристам ознайомитися з культурою православ’я, а вірянам-паломникам відкриває нові обрії духовного збагачення.
Візит до цього храмового комплексу відкриває можливості для насолоди його архітектурною величчю й красою, вишуканістю ікон та фресок та відчути атмосферу душевного спокою й умиротворення.
Віряни відвідують у цьому місці богослужіння – Почаївська Лавра проводить їх щодня. Місцем проведення головних служб є Успенський собор. У його стінах можна побачити легендарний чудотворний образ Почаївської Богоматері та її Стопу.
Локація, що сприяє духовному очищенню відвідувачів – печерний храм преподобного Іова.
Ставши біля колодязя св. Іова, що на території святині, можна побачити неймовірно гарні панорамні краєвиди.
Після присутності на богослужіннях паломники можуть поїсти в трапезній на території монастирського комплексу. Тут готують традиційні страви ченців за давніми рецептами.
Паломники, які хочуть провести в цьому святому місці кілька днів, можуть забронювати місця в тутешньому готельному закладі – гостьовому будинку.
Почаївська Лавра, адреса якої місто Почаїв Кременецького району Тернопільської області, є не лише одним із найвизначніших центрів духовного життя України, але й місцем душевного спокою, історії та перлиною сакральної архітектури.
Як доїхати?
Громадським транспортом до даної святині можна доїхати кількома способами.
Більшість відвідувачів спочатку приїжджають потягом до станції Радивилів-Броди, яка розташовується в 25 км від міста Почаїв. Ця станція знаходиться на залізничному маршруті, що веде з центру та Сходу України до Ужгорода і Львова. Звідти до Почаєва курсують регулярні автобусні рейси.
Туристам, які цікавляться, як дістатися до Почаївської Лаври зі столиці, варто знати, що з Києва сюди їздять прямі маршрутки «Автолайф» (тел. +38 067 499 71 39) . Вирушають вони від головного залізничного київського вокзалу.
Власним автомобілем до даного монастирського комплексу їдуть від Києва через Житомир, Рівне та Дубно. Від Дубно можна поїхати одним із двох шляхів: через Тараканів та Кременець або через Ридивилів.
Автошлях від Тернополя до Почаєва пролягає через Ігровицю та Лосятин.
Більше про цікаві місця читайте в рубриці Туризм на нашому порталі.
