У кожного історичного періоду є свої ідеали краси. Інколи вони дивакуваті, часом смішні або й страшні. Ми підібрали топ 4 незвичні канони краси, які були популярні у минулих століттях.
Ноги-лотоси
У Китаї був звичай бинтувати ноги дівчаткам. Він існував з X до початку XX століття. Це жорстокий і болісний, але при цьому довговічний звичай, який відрізняв китайських жінок від інших народів. У багатих сім’ях маленьким дівчаткам бинтували ноги так, щоб вони не росли. Це вважалось ознакою аристократизму, краси, витонченості, ніжності, цнотливості. Дівчачу стопу бинтували так, що вона просто ламалась, а пальці впивалися в шкіру. Щоб нігті не вростали, інколи їх просто видаляли. Чим меншою була ніжка – тим краще. Вважалося, що нормальною була стопа від 7 до 10 сантиметрів.
Скалічена нога була ознакою аристократизму, адже жінка постійно потребувала допомоги інших людей. Вона носила спеціальне взуття, ходила повільно і мала специфічну ходу. Багаті чоловіки брали собі у дружини виключно дружин із такими ніжками-лотосами. Ті жінки, у яких були нормальні ноги не могли успішно вийти заміж і виконували брудну та важку роботу. Інколи у селянських родинах бинтували ноги старшій дочці. Адже її видавали заміж і таким чином забезпечували собі краще матеріальне положення.
Дівчаткам починали бинтувати ніжки у віці від 4 до 9 років. Зазвичай цим займались жінки роду: мама, бабуся, сестри. Дівчата плакали і відчували страшний біль, але їх вмовляли і казали, що це необхідність.
Маленькі ніжки-лотоси вважалися дуже еротичними. Чоловіки також любили таких жінок, адже вони були особливо тендітними і беззахисними, а ще в них були досить широкі і опуклі бедра через набряки. Такі жінки вважалися особливо плодовитими. Вони не могли знімати туфлі та бинти навіть при чоловікові. Це вважалося непристойним.
На початку минулого століття традиція поступово почала відходити. Остаточно її заборонили комуністи, які прийшли до влади у кінці 40-х років минулого століття. Мао Цзедун просто на законодавчому рівні наказав вважати маленькі ніжки гидкими і тих дівчат, у яких були саме такі скалічені ноги, привселюдно соромили. До цього часу в Китаї є жінки, які мають скалічені в дитинстві ноги. Дана традиція нині офіційно заборонена.
Чорні зуби
У Японії до 1873 року існував звичай чорнити зуби. Він називався Охагуро. Зуби фарбували у чорний колір за допомогою спеціального засобу, який готувався із різноманітних речовин. Один раз на кілька днів цю суміш наносили на зуби і зубки надовго ставали дуже чорними. Найчастіше чорні зуби вказували на те, що дівчина вже доросла і може виходити заміж. Зазвичай цю процедуру робили аристократи. Бідні верстви населення через дороговизну її проводили лише на великі свята.
Дуже часто чорні зуби просто ховали карієс і дійсно гнилі зубки. Але вважалося, що ця процедура захищає від псування зубів. Якщо ж дівчина-аристократка з’являлася на публіці з гарними білими зубами, то вважалося, що вона просто не слідкує за собою.
В різні часи зуби чорнили дорослі чоловіки і жінки, дочки військових начальників, аристократки, служителі храмів. Дуже часто дівчаткам чорнили зуби, щоб швидше їх видати успішно заміж. В якийсь момент традиція почала занепадати і зуби чорнили лише заміжні жінки, а також дівчата, яким вже виповнилось 18 років. Це були представниці аристократичних сімей. Вважалося, що чим довше зуби чорні у заміжньої жінки, тим більше вона віддана чоловікові.
У 1873 році японська імператриця з’явилася на публіці із білими зубами. З того часу традиція як така припинила своє існування. У наш час старші жінки країн Південно-Східна Азії інколи ще чорнять зуби.
Довгі нігті
Китайці вважали, що чим довші і тонші пальці, тим гарніша жінка. А нігтики роблять пальчики ще більш довгими.
А ще у Древньому Китаї вважалося, що потрібно мати довгі нігті. Адже це означає, що їхній власник нічого не робить руками. Бо лише аристократи могли собі дозволити такі нігтики. А ще інколи такі нігті мали люди, які займаються виключно розумово працею. Від одного погляду на такі нігті було зрозуміло, що їхній власник – людина багата і може собі дозволити слуг. Якщо ж нігті були короткими, то це означало, що нещасний все робить сам.
У період династії Цин дуже довгі нігті були показником статусу і краси. Деякі нігтики могли мати 15 сантиметрів і більше. Для них навіть придумали спеціальний «наконечник». Його називали хучжі. Він одягався на пальці і захищав їх від пошкоджень. Його могли прикрашати дорогоцінним золотом і камінням. Якщо власники довгих нігтів їх випадково ламали, то це дійсно було катастрофою.
Пірсинг у Вікторіанську епоху
Час правління королеви Вікторії відомий своїм пуританством та максимальною скромністю. Тоді жінки не мали права навіть і подумати про щось непристойне, а чоловіки носили строгі костюми і темний одяг. Дівчата і жінки мліли від згадок про щось не дуже правильне і дозволене суспільно, і навіть вагітність вважалась чимось ганебним. Проте саме в цей період вважалося дуже модним і сексуальним мати інтимний пірсинг. І законодавцем цієї моди став сам принц Альберт – чоловік королеви Вікторії. Він прикрасив пірсингом своє чоловіче достоїнство. Вважалося, що це йому потрібно було для певних гігієнічних цілей. Але не виключають можливостей і того, що принц таки отримував певне задоволення.
Жінки ж відстоювали свою красу і сексуальність таким чином, що проколювали свої соски і з’єднували їх за допомогою ланцюжка. Груди бачив однаково лише чоловік, а модниця середини позаминулого століття відчувала себе дуже сексуально і феміністично. Правда, така мода не протрималася дуже довго і стосувалася вона лише аристократів.
Мода – дуже дивна річ. Вона інколи шокує і вражає. Але при цьому не варто забувати, що потрібно дотримуватися власної думки і здорового глузду у будь-які часи.