Злочини радянської влади, які замовчували та ретельно приховували роками.
Розстріляне відродження – покоління людей, яких об’єднувало не тільки мистецтво та література, а й палка любов до України. Масове знищення української еліти, криваві часи, в які було вбито близько 80% української інтелігенції. В ті часи українські митці об’єднувалися в літературні угруповання, заради спільної цілі – творити в незалежній Україні та зберегти нашу ідентичність. “Молодняк”, “Ланка”, “Плуг”, ЛОЧАФ, “Західна Україна” – були одними з найбільших, в свій час, літературними об’єднаннями. Проте найвпливовішим було “Гарт” (згодом “ВАПЛІТЕ), саме воно у 1925-1928 рока розпочало славетну літературну дискусію, в особі Миколи Хвильового. Це об’єднання довело потребу в існуванні національної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.
З чого все почалося?
20 січня 1931 року в будинку “Слово”, де мешкали українські письменники було заарештовано Галина Мневську – українську письменницю та акторку, звинувативши жінку в українському націоналізмі. Опісля було заарештовано Івана Багряного, що мешкав в тому ж домі. Його вивезли до Сибіру, звідки згодом письменник втік за кордон.
12 травня 1933 року відбувся арешт українського поета, драматурга, прозаїка Михайла Ялового. Після чого письменник Микола Хвильовий покінчив життя самогубством. Перед тим як скоїти самогубство, чоловік телефонує своїм найближчим друзям і запрошує їх на сніданок, а опісля прогулятися. Коли гості вже прибули, письменники веселилися. Проте Микола Хвильовий відійшов до свого кабінету, а через кілька хвилин почули постріл. Побігши на звук, друзі застають мертвого письменника, з кулею у скроні та дві передсмертні записки. Одна з них була адресована його доньці, а друга записка була для громадськості. Ось уривок з другої записки: “Арешт ЯЛОВОГО — це розстріл цілої Генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За Генерацію Ялового відповідаю перш за все я, Микола ХВИЛЬОВИЙ.”
Розстріл в урочищі Сандармох
З 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох НКВС холоднокровно вбило 1111 людей. Серед них видатні українські письменники, науковці, митці. Радянська влада влаштувала собі “свято” на честь 20 річниці жовтневої революції. Серед розстріляної інтелігенції були Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Микола Куліш, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Микола Зеров, Григорій Епік, Марко Вороний, Мирослав Ірчан, Михайло Козоріс, Михайло Яловий, Олекса Слісаренко, Володимир Чехівський, Олексій Вангенгей, Сергій Грушевський, Степан Рудницький, Матвій Яворський, Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Микола Трохименко, а також всі чоловіки родини Крушельницьких. Все це видатні українські письменники, поети, перекладачі, історики, географи, академіки. І це далеко не всі жертви. Влада массово вбивала, засилала до Сибіру, вимагала обговорювати себе та інших у видуманих злочинах. Український поет та автор вірша “Любіть Україну” Володимир Сосюра попадає до психіатричної лікарні на примусове лікування, після чого переходить на бік влади.
Історія про сміливих, про тих, хто не боявся боротися з брехливим тоталітарним режимом, про тих, хто робив все, аби Україна процвітала, про тих, хто прагнув до українського відродження. Наша держава пережила чимала трагічних сторінок в історії, це була одна із них. Загалом за період “Розстріляного відродження” було репресовано 30 000 осіб. Хтось був засланий до Сибіру, хтось зниклий безвісти, когось залякуваннями змусили перейти на бік влади, а хтось був розстріляний. Наш обов’язок пам’ятати про ці звірські злочини і з почестями згадувати тих, хто постраждав від рук диктаторського режиму. Пам’ятати якою ціною нам виборювалась свобода та завдяки кому ми збереглися, як нація.