В Україні є чимало цікавих та красивих фільмів. У 2021 році було проведено опитування найвідоміших кінокритиків. І, виходячи з думки, таких шанованих персон був складений рейтинг сотні найкращих українських фільмів. Найкращим фільмом за версією критиків виявилась картина «Тіні забутих предків». На другому місці – «Земля», а на третьому – «Людина з кіноапаратом».
«Тіні забутих предків»
Цей фільм вважається одним з найкращих в історії українського кінематографу. Його люблять не лише професійні критики, а й пересічні глядачі. Це – яскравий, глибокий, трагічний і одночасно урочистий фільм, знятий за мотивами однойменної повісті Михайла Коцюбинського.
Режисером фільму був відомий на весь світ Сергій Параджанов. Фільм знімався на кіностудії імені Олександра Довженка. Робота тривала з 30 травня 1963 року по 15 жовтня 1964 року. Вийшов на екрани у 1965 році. В перший рік прокату фільм подивилось 8,5 мільйонів глядачів.
Сюжет відбувається у гуцульському селі. Це своєрідна історія гуцульських Ромео та Джульєтти. Головним актором, який став знаменитим саме після зйомок у цьому фільмі, став молодий Іван Миколайчук. Він вразив режисера своєю грою на кастингу, повністю вживався в роль та «зрісся» зі своїм героєм.
Фільм знімали не лише на студії, а практично весь він був відзнятий у селах Жаб’є та Криворівня на Івано-Франківщині. У багатьох сценах навіть брали участь місцеві жителі: вони контролювали чи зберігається автентичність звичаїв та обрядів. Сергій Параджанов весь час жив у селі, ходив на похорони, весілля, хрестини і всмоктував культуру гуцулів.
Фільм знімали майже цілодобово, незважаючи на погоду і пору року. У картині використано автентичні інструменти: сопілки, трембіти, дримби, флояри. Музику до фільму написав геніальний Мирослав Скорик. Деякі твори записували у студії в Києві. Для цього навіть довелося везти літаком величезні трембіти, які ніяк не хотіли поміщатися у салон.
Фільм здобув велику кількість нагород на різноманітних фестивалях. Наприклад, в Аргентині, Греції, Італії картина отримала нагороди та відзнаки. А от Шевченківську премію за фільм режисеру та головним акторам присудили аж у 1991 році. Деякі отримали її вже посмертно.
У місті Верховина є музей фільму «Тіні забутих предків». Саме в будинку музею жив Сергій Параджанов під час зйомок фільму.
«Земля»
Даний фільм внесений до п’ятірки найкращих картин всіх часів і народів. У 1958 році його визнали одним з найкращих фільмів у світі.
Режисером виступав Олександр Довженко. У фільмі розповідається про одвічне протистояння між традиційним та новим: тут змагаються так звані «куркулі» та нові прості колгоспники-селяни. У фільмі чимало природи, українських колоритних облич та краєвидів. Тут є оголена натура, пологи та вбивство. При цьому фільм німий. У ньому мали б бути українські субтитри, але оригінальна версія не збереглася.
У травні 1929 року Довженко почав зйомки фільму. Вони постійно переривалися відрядженнями режисера. Більшість фільму було знято на Полтавщині і Київщині.
8 квітня 1930 року «Земля» вийшла на широкі екрани. Але вже 17 квітня фільм був знятий з показу. На це знайшлося чимало причин. Лише у 1971 році «Землю» реабілітували. Картину відреставрували, режисером виступала друга дружина Довженка Юлія Солнцева. Була написана нова музика до фільму.
У 2012 році фільм знову реставрували. Цього разу це робили в Україні для Довженко-Центру. Музику до фільму написав гурт «ДахаБраха». У 2017 році був створений ще один саундтрек до цієї картини.
Фільм по-різному оцінювали критики. Довженко чув чимало неприємних відгуків про своє творіння. Всі вони стосувалися не майстерності акторів чи режисури, а ідеологічних та партійних питань. Але саме цей фільм зробив Олександра Довженка відомим на весь світ. Він практично врятував його від арештів і розстрілу, бо всесвітньо відомого режисера просто побоялися зачіпати, адже це було невигідно.
Коли вперше переглядаєш «Землю», то спочатку важко зрозуміти, у чому геніальність цього фільму. Проте до кінця картини стає зрозуміло, що це дійсно шедевр. Для кращого розуміння перед переглядом варто прочинати про сюжет фільму та певні пояснення. Хоча є субтитри, які допоможуть зорієнтуватися.
У фільмі знялася друга дружина Довженка Юлія Солнцева. Саме вона знімалася повністю оголеною, що було не зовсім допустимо для тих часів.
«Людина з кіноапаратом»
Фільм, який мало відомий широкому загалу. Це німий фільм, який зняв режисер Дзиґа Вертов. У 2016 році Британським кіноінститутом цю картину визнано найкращою кінодокументалістикою у світі.
Це незвичайний фільм, який був особливо незвичним для того часу. У картині розповідається про один день життя. Тут немає акторів і сценарію. Все – реальні кадри. У фільмі все органічно і зрозуміло, але в ньому показується цілий день, починаючи з ранку. Тут життя людей і заводів, відпочинок, буденні справи. Фільм знімали у Одесі, Києві, Харкові та москві.
Знімати фільм почали у 1928 році. Прем’єра відбулася 6 січня 1929 року. Дану картину показували і в США.
Фільм не був позитивно сприйнятий критиками і глядачами. Його називали експериментом, знущанням та чимось незрозумілим. Деякі імениті режисери вважали, що Вертов просто грався з камерою і робив щось абсолютно недопустиме.
Важко було і глядачам сприймати фільм, адже він був доволі динамічним і швидким. Були використані різні прийомі, які не завжди подобалися звичайним людям.
Все змінилося значно пізніше. З часом фільм почали сприймати по-іншому. Зараз – це чудова кінохроніка, а на початку 21-го сторіччя практично відбулося нове життя фільму, він почав отримувати нагороди і визнання. Його варто подивитися хоча б тому, що картина показує життя пересічних людей кінця 20-х років минулого століття.
В Україні є багато хороших фільмів. Комусь вони дуже подобаються, хтось буде вважати їх не зовсім доречними чи цікавими. Проте варто пам’ятати про свою культуру і дивитися українське!