Давні звичаї мешканців різних регіонів нашої країни знайшли відображення в обрядових святах, пов’язаних із хліборобським календарем та християнськими й дохристиянськими віруваннями. Про найвідоміші традиції та найбільш колоритні обряди України сезонної й сакральної специфіки, які мають безпосереднє відношення до історії, духовних та культурних цінностей українців, розповідається далі.
Традиційні зимові обряди
Період зимових обрядових святкувань триває впродовж місяця. Він розпочинається Днем Святого Миколая 6 грудня, а завершується Водохрещем, що відзначають 6 січня.
Але найяскравішими серед цих народних празників з погляду звичаїв є Різдво, Маланка й Водохреща.
Різдво Христове та колядування
Свято, що поєднало релігійні українські традиції з народними. Відзначати його розпочинають увечері 24 грудня, коли настає Святвечір. Ця ритуальна вечеря, що знаменує завершення передріздвяного посту, збирає за столом всю родину. Вважається, що на столі має бути 12 пісних страв. Серед них на почесне місце ставлять кутю та узвар.
Відомими є й інші національні атрибути й дійства, пов’язані з зустріччю й відзначенням Різдва Христового:
- встановлення в оселі дідуха – снопа із житнього, пшеничного чи іншого злакового колосся, який символізує дух пращурів та вважається оберегом роду;
- виконання пісень-колядок – ці обрядові пісні, що вславлюють народження маленького Ісуса та якими вітають господарів зі святом, колядники співають, відвідуючи кожну хату, а вдячні хазяї їх пригощають частуванням;
- вертепи – так називаються тематичні театралізовані вистави, що зображують пов’язані з народженням Господа події;
- особливе привітання різдвяного ранку – воно звучить як «Христос народився!», а у відповідь говорять «Славімо його!»
Колядування – це обряд із магічним підтекстом, який має на меті побажання достатку та добра. Глибоке коріння такої народної традиції України сягає часів язичництва.
Маланка (переберія)
Відзначають це свято в переддень свята святого Василя. Згідно новоюліанського календаря, воно припадає на 31 грудня.
Можна назвати декілька особливостей Маланки, типових для її святкування в більшості регіонах України:
- костюмоване дійство (його учасниками стають здебільшого чоловіки, які зображують певних персонажів – дівчину Маланку та її символічного обранця Василя, Козу, що є уособленням родючості, а також Цигана, Діда і Бабу та різних міфічних істот);
- щедрування – ця карнавальна процесія заходить до кожної оселі, співаючи щедрівок та розігруючи інсценізації гумористичного змісту;
- святкове застілля – на столі мають бути м’ясні страви, а в деяких регіонах готують «Щедру кутю» – до неї, на відміну від пісної різдвяної, додається молоко й вершки або вершкове масло;
- звичай частувати щедрівників – не пускати ці гурти на поріг та відмовляти їм у гостинцях заборонено.
Відома також народна прикмета, яка не дозволяє на Маланки позичати гроші чи вести підрахунок дрібних монет – вважається, що це може накликати бідність.
Водохреще
Цей празник не можна оминути увагою, згадуючи найцікавіші обряди українців, які проводяться зимової пори. Він символізує очищення душі від гріхів та гріховних помислів та вшановує Хрещення Ісуса.
У це релігійне християнське свято, що відзначають 6 січня та ще називають Богоявленням, віряни дотримуються кількох традицій і звичаїв:
- йдуть до храму, щоб освятити воду – вважається, що освячена на Водохреща вода набуває потужних цілющих властивостей (її впродовж всього наступного року використовують як універсальний засіб лікування від різноманітних хвороб);
- після освячення води нею заведено бризкати (кропити) хату, членів родини, господарські приміщення й худобу, щоб в оселі панував достаток і добробут, а недобрі сили оминали її;
- пов’язані з відзначанням Водохреща звичаї українців передбачають триразове занурення в ополонку, вода в якій освячена священиком (її вирубують на озерах, річках та ставках, а такий ритуал є символом духовного оновлення та «змивання» гріхів);
- спалюють різдвяного дідуха – ця ритуальна подія знаменує завершення обрядових свят зимового циклу.
У деяких українських селах на Богоявлення лунають останні щедрівки, а напередодні цього свята влаштовують Голодну кутю – пісну вечерю.
Весняні обряди та пробудження природи
Відомо, що на свято «Сорока Святих мучеників» господині випікали борошняні вироби у вигляді жайворонків, щоб пришвидшити настання весни й пов’язане з ним повернення з вирію перелітних птахів. З приходом Теплого Олексія пасічники, якщо дозволяла погода, випускали після зимівлі з вуликів бджіл. А на Вербну неділю в храмах освячували гілочки верби.
Про найпоширеніші та найпопулярніші весняні народні обряди України розповідається далі.
Гаївки та веснянки
За минулих часів діти та молодь, зокрема, дівчата, закликали весну, співаючи пісні-веснянки та гаївки. Ці обрядові пісні виконували гуртом надворі, зібравшись на пагорбах, коли починало пригрівати сонце. Така обрядова творчість мала на меті наближення тепла й зелені, закликання весни та майбутнього щедрого врожаю.
Ці календарно-обрядові пісні починали співати від свята Благовіщення або першого тепла. Вони лунали на луках та у гаях, біля водойм та храмів.
Часто виконання веснянок супроводжувалися водінням хороводів – коло цього танку ставало символом сонця, єдності громади та вічності.
Великдень
Більшість наших співвітчизників на запитання, які обряди є в Україні, що пов’язані з відзначенням Великоднього свята, дадуть відповідь розгорнуту й змістовну:
- ще напередодні цього празника, у чистий четвер, заведено робити генеральне прибирання оселі та обійстя, а купання в цей день до сходу сонця мусило надати тілу здоров’я;
- до настання Великодня християни впродовж семи тижнів дотримуються строгого посту;
- перед святом Воскресіння Христа печуть паски та фарбують яйця – на столі обов’язково мають бути крашанки, а ще великодніми атрибутами вважаються писанки, крапанки й дряпанки;
- такі ритуальні страви несуть у кошику до храму для освячення.
На Великдень у церкві дзвонять дзвони, а за столом традиційно збирається вся родина.
День святого Юрія
Розповідаючи про обряди України (коротко) цього дня, варто згадати що він ставав символічною датою першого вигону худоби на випас, а також вшанування пастухів.
Вважалося, що зібрана до сходу сонця на Юрія роса має цілющі властивості – дівчата нею вмивалися, щоб зберегти вроду, а окроплена такою росою домашні птиця мала добре нестись. У давнину люди обходили на Юрія поля з молитвами, намагаючись їх так захистити майбутні врожаї від негоди й шкідників.
Літні обряди й містичні традиції
Трійця
Її ще називають Зеленими святами та вважають одним із найголовніших християнських свят. Народні звичаї, пов’язані з відзначенням Трійці, – це прикрашання осель свіжою зеленню, гілочками дерев та духмяними травами, зокрема, чебрецем, любистком і м’ятою.
Зібрані в цей день букети польових квітів наші пращури засушували й зберігали як оберіг. У церквах відбуваються святкові богослужіння. Раніше українці часто на Трійцю засилали сватів, щоб зіграти весілля на Покрову.
Івана Купала
Прадавнє свято з язичницьким корінням. Воно поєднало в собі поклоніння землі, воді й сонцю. Якщо пригадати всі пов’язані із відзначенням купальських свят українські обряди, список їх вийде чималеньким.
Найвідоміші серед цих ритуалів – хороводи навкруг багаття та стрибки через нього в парах, купання у водоймах та вмивання росою на здоров’я і вроду, а ще плетіння вінків із польових квітів і трав та дівочі ворожіння на заміжжя.
Івана Купала – свято, овіяне містикою й магією. Вважається, що в купальську ніч у лісах та біля водойм з’являються потойбічні істоти – русалки, мавки і лісові відьми.
Обжинки
Їх відзначали по звершенню жнив. Останній сніп, що ставав символу добробуту й зібраного врожаю, женці прикрашали кетягами калини та стрічками. Такий «дідух» урочисто нести до села випадала честь найкращій жниці. Їй на голову одягали вінок із останніх колосків.
Обжинки – свято, що засвідчувало шану людській праці та подяку природі за щедрість. Його відомі звичаї – це виконання жниварських пісень, родинні застілля, що часто ставали спільними для всієї сільської громади, й освячення обжинкових снопів і плодів нового врожаю у храмі.
Осінні обряди та народні традиції
Покрова
Головне обрядове свято осені – це, безсумнівно, Покрова пресвятої Богородиці, яка відзначається 1 жовтня.
У цей святковий день важка праця була заборонена. Віряни ходили до церкви, дівчата, які хотіли вийти заміж, ставили свічку іконі Покрови. Цього дня розпочинався сезон сватань та весіль. Оселі обкурювали гілочками фруктових дерев на добробут і затишок, а нужденним роздавали милостиню.
Весільні обряди
Вони являють собою багату систему звичаїв та ритуалів – від сватання до заручин, дівич-вечору й випікання весільного короваю.
Шлюбна церемонія вінчання могла відбутися тільки з благословення батьків обох молодят – цей ритуал відбувався з використанням ікон та обрядового хліба на вишиваному рушнику. Понині зберігся в побуті українців жартівливий викуп нареченої. А ось ритуал покривання молодої, коли з неї знімали фату й натомість пов’язували на голову хустку (свідчення статусу заміжньої жінки), нині відійшов у минуле.
Унікальні регіональні обряди України
Відомо, що обрядові традиції українців по регіонах нашого краю дещо відрізняються – вони мають власні особливості та родзинки.
Гуцульська Маланка
Це автентичне Карпатське свято, що є симбіозом народного театру й карнавалу. У кожному з сіл на Гуцульщині дотепер використовуються власні маски й костюми для персонажів такого дійства. Важливим учасником відповідної церемонії щедрування ряджених гуртів є карпатський Ведмідь, а ще цигани та «діди» й «баби з віниками».
Поліські русалії
Таку назву на Поліссі має тиждень Зелений свят після Трійці. Центральною персоною цих ритуалів, спрямованих на вшанування померлих родичів і магічне забезпечення врожаю, є образ Русалки.
Цих містичних істот в поліському регіоні вважали духами померлих родичів, зокрема, дівчат, які померли неприродною смертю. Дотримуючись стародавніх ритуалів, мешканці сіл Полісся залишали їжу для частування русалок, а також виконували обряди «водіння русалки» та «проводів русалки».
Бессарабські весільні традиції
Відмінністю таких святкувань, що поєднали в собі звичаї українців, гагаузів, болгар та молдаван, є мультикультурний колорит.
Ці весілля мали власну атрибутику – наприклад, ритуальне знамено «Байрак», яке вишивала майстриня для дому нареченої, а також різноманітність обрядового хлібу – від короваю та шишок до калачів. А для заможного життя молодят під час традиційних бессарабських весіль обсипали зерном пшениці, цукерками й монетами.
FAQ: популярні запитання й відповіді
1. Який обряд пов’язаний із рядженням та для чого його учасники зображували різних персонажів?
Йдеться про щедрування, Маланку. Вважалося, що костюми ряджених мають здатність відганяти злих духів.
2. Чому атрибутом багатьох народних свят є коровай?
В українських віруваннях такий святковий хліб є символом родючості, достатку й щасливого сімейного життя.
3. Під час яких народних свят українці проводили обряди ворожіння?
Це свято Андрія, Різдво та ніч проти Іванна Купала.
4. Які обрядові страви в Україні найвідоміші?
Це ритуальна їжа на Святвечір (кутя та узвар) і на Великдень (паска і крашанки).
