Наразі під час ремонтно-будівельних робіт та у меблевій промисловості широко використовуються листові матеріали, які називають деревними плитами. Цей текст містить детальний та порівняльний огляд матеріалів ДСП і ДВП, що належать до відповідної категорії. Вони обидва набули значної популярності.
Стаття зосереджує увагу на відмінностях цих плитних будматеріалів, пов’язаних з їх складом, процесом виробництва, базовими технічними характеристиками, властивостями, перевагами й недоліками та сферами застосування.
Технології виготовлення
Деревостружкова плита є бюджетним листовим композиційним матеріалом. Виробляють його зі стружки деревини різних порід. Цю природну сировину склеюють за допомогою спеціальних речовин – смол синтетичного походження.
Процес виготовлення ДСП-листів включає декілька етапів.
- Підготовчий. Стружку (деревні відходи) просушують в сушарці та готують до подальшої обробки. Цю сировину змішують із синтетичними смолами.
- Основний. На даній стадії формують плити. Для цього суміш стружки різних фракцій зі смолами (формальдегідними клейовими сполуками) поміщують у спеціальні форми.
- Отримана маса подається до формувальної машини.
- Суміш притискають гарячим пресом (+180 –+220 °С) в умовах високого тиску (2,5–3,5 МПа) так, щоб фракції більші знаходилися всередині листа, а дрібніші – ближче до його зовнішніх поверхонь.
- Переправляють отримані панелі до охолоджувальних камер та розкроюють пласти на окремі фрагменти.
- Завершальний. Виконують остаточну обробку. Вона полягає у шліфовці плити та обрізці її до необхідного формату.
Різниця між ДСП та ДВП існує і в складі цього матеріалу, і в його виробництві.
Деревоволокнисту плиту виготовляють із волокон деревної целюлозної маси, до якої додають полімерні в’яжучі компоненти та спеціальні водовідштовхувальні речовини – гідрофобізатори.
Технологія промислового отримання ДВП-листів сухим методом є порівняно складнішою.
- Видаляють із деревини сторонні частки та промивають її перед механічною обробкою.
- Обробляють сировину парою, після чого її подрібнюють в ємності спеціальної машини – рафінатора або дефібратора. У результаті деревна маса розщеплюється на волокна.
- Змішують отримані волокна, додаючи до них воду, в’яжучі речовини й домішки для проклеювання. У результаті суміш має набути однорідного характеру.
- Просушують отриману масу та подають її на конвеєр для формування пласта.
- Суміш пресують, ущільнюючи килим у 3-5 разів за допомогою стрічкового пресу, а потім розкроюють його.
- Підпресовують заготовки в умовах високого тиску (6,5–7 МПа) та температури +205–+220 °С.
- Сушать виріб та виконують фінішну обробку. Плиту шліфують та обрізають його кромку до потрібних габаритів. На один бік листів може наноситися декоративна плівка.
Технологію мокрого пресування для виготовлення деревинно-волокнистої плити наразі використовують рідше – вона вважається застарілою.
Оскільки сировина та процеси виготовлення цих двох видів плит неоднакові, не дивно, що характеристики ДСП та ДВП також різняться.
Базові відмінності між ДСП і ДВП
Можна назвати кілька чинників, які між собою відрізняють листи таких поширених будматеріалів:
- тип сировини – для виробництва ДСП використовуються відходи переробки деревини недорогих порід та синтетичні формальдегідні смоли, а для ДВП застосовують подрібнену до стану целюлозних волокон деревну стружку та в’яжучі домішки (парафін, каніфоль, полімери);
- тривалість використання – ДВП-листи від своїх опонентів є порівняно довговічнішими;
- вартість – ДСП-варіант коштує дешевше;
- товщина плит – ДВП-панелі випускаються максимальною товщиною до 1,2 см, а ДСП-панелі виготовляються завтовшки до 2,5 см.
- міцними та стійкими до навантажень є обидва види плит, але вологостійкість властива лише деревоволокнистому варіанту.
Такі відмінні особливості зумовлюють дещо різну сферу використання цих плитних матеріалів.
Де краще використовувати ДСП?
Сфера застосування таких деревостружкових плит залежить від вмісту в їх формальдегіду, який є потенційно шкідливою речовиною. У даному зв’язку даний матеріал поділяється на класи емісії, залежно від вмісту цього синтетичного компоненту:
- Е0 – категорія, що практично не виділяє токсинів (ці ДСП-листи широко використовують під час виготовлення меблевих виробів, у тому числі для дітей);
- Е1 – середній за вмістом смол варіант (з нього роблять меблі побутові, офісні, медичні та кухонні);
- Е2 – плити з відносно високим вмістом формальдегіду, які в інтер’єрах квартир, будинків , офісів та інших об’єктів не застосовуються.
Будь-які ДСП-плити – актуальні матеріали для виготовлення меблів за умови покриття їх крайкою й ламінацією. Даної специфіки обробка перешкоджає виділенню небезпечних смол.
Ламіновані деревостружкові листи жодної шкоди для здоров’я не несуть. Виготовлені з них ДСП-меблі замовляють навіть для дитсадків та шкіл, а також для закладів громадського харчування.
Із цього практичного матеріалу роблять фасади й корпуси меблів, стільниці та задні стінки. У будівництві та під час ремонтних робіт його застосовують для обшивки стін та перегородок.
Де застосовується ДВП?
Деревоволокнисті плити, порівняно тонкі та доступні за вартістю, відрізняються вузькопрофільним застосуванням.
З них роблять окремі елементи здебільшого корпусних меблів – днища висувних шухляд, задні стінки шаф тощо. Під час виконання будівельно-ремонтних робіт ДВП також використовується для оздоблення й декору стін, підлоги та стелі.
Вологостійкі та якісні ДВП-листи випускаються в різноманітній колірній гамі – можна обрати їх відтінки світлі й темні, стримані та яскраві на будь-який смак.
Що обрати для меблів – ДСП чи ДВП – вирішує користувач. Але ДВП-плити, на відміну від стружкового аналога, являють собою полімеризовану за допомогою природних сполучних елементів деревну масу. Лігінін, парафін, каніфоль та інші клейові речовини, що використовуються під час виробництва ДВП, є абсолютно безпечними – вони ідеально підходять для меблів всіх типів.
Переваги та недоліки ДВП
Такий плитний матеріал, облагороджений та пофарбований або з покриттям декору, має наступні плюси:
- щільність та еластичність (ДСП, завдяки пластичності цих листів, можна використовувати для створення гнутих, наприклад, арочних конструкцій);
- вища, в порівнянні з ЛДСП, вологостійкість;
- екологічність – вони не містять у складі шкідливих домішок;
- тонку структуру – відповідні плити відрізняє невелика вага, тому в практичному застосуванні вони легкі та ергономічні;
- довговічність та стійкість до механічного впливу – ДВП є стійкими до механічних пошкоджень і розраховані на тривалий термін експлуатації.
Негативний момент у ДВП-листів єдиний – це їх порівняно невисока міцність, що не дозволяє такі плити застосовувати для конструкцій несучого типу.
Перейшовши за посиланням https://tomek.lviv.ua/catalog/plitni-materiali/dvp/ , можна ознайомитися з асортиментом такого матеріалу, що пропонує компанія «Томек», та замовити обраний варіант.
Плюси та мінуси ДСП
Ці плити відрізняє кілька пріоритетних особливостей, що зумовили на них попит:
- бюджетна вартість – коштують такі листи недорого, що робить їх вигідною покупкою (орієнтовна ціна листа ДСП складе від 355 грн/м²);
- зручність монтажу – даний плитний матеріал легко обробляється за допомогою стандартних інструментів;
- великий асортимент у продажу – ДСП-плити випускаються в різноманітному форматі, кольорових рішеннях та товщині;
- непогана міцність.
Недоліки деревостружкових плит – це схильність їх до набухання й деформацій у результаті контакту з водою, неспроможність добре утримувати кріплення та потреба виконання додаткових опцій під час обробки кромок.
Матеріал класу емісії Е2 без ламінованого покриття виділяє в повітря токсичні пари формальдегіду – він шкідливий для здоров’я.
Висновки
Вищеописане порівняння ДСП та ДВП підводить до думки, що вибирати цей листовий матеріал слід, враховуючи конкретні умови його експлуатації та потреби.
Деревостружкові листи – економічно вигідне рішення для виробництва меблів та інших конструкцій. А дорожчі від них ДВП перевершують ці плити в міцності, завжди є екологічним варіантом та більш стійким до впливу вологи.
