Відтоді, як НБА вийшла за межі Північної Америки, ми можемо захоплюватися гравцями з усього світу, навіть з найвіддаленіших куточків забутих на картах країн. Деякі баскетбольні легенди запам’яталися своїми неймовірними «бюстами» або тим, що потрапили до НБА лише завдяки своєму зросту, а не вмінню володіти м’ячем. На щастя, є й інші, що увійшли в історію, яких ми навряд чи забудемо.
Легенди НБА
Серед різних розділів сучасного мультикультурного баскетболу є гравці, що продовжують жити американською мрією, або навіть навчають, як грати з баскетбольним м’ячем у руках, та зачаровують глядачів світу.
Ось найкращі баскетболісти всіх часів, які стали легендами:
1. Майкл Джордан
Майкл «Ейр» Джордан — найкращий баскетболіст усіх часів. Своїм атлетизмом, невгамовною волею до перемоги «Його Високість» легенда «Chicago Bulls» приводив у захват вболівальників. Лише деякі досягнення: шість чемпіонатів, п’ять титулів MVP, дві золоті олімпійські медалі та сім титулів найкращого бомбардира. Він дав копняка спортивному маркетингу, запустивши на новий рівень.
2. Ервін Джонсон
Ервін «Меджік» Джонсон домінував в «Showtime Express» «Лейкерс» у 1980-х. Джонсон міг грати на всіх позиціях, особливо чарівним був у ролі асистента. Суперництво з Ларрі Бердом («C’s») надихало. «Магу» довелося рано завершити кар’єру, бо заразився ВІЛ. Найважливіші успіхи: п’ятиразовий чемпіон, триразовий MVP, золото у складі «Dream Team»на Олімпіаді1992 року.
3. Скотті Піппен
Скотті Піппен — помічник Майкла Джордана в команді «Chicago Bulls». Без «Піпа» Джордан навряд чи виграв би стільки чемпіонатів. У сезоні 1994 Піппен показав, що може керувати командою та грав у відмінній формі. Найбільші успіхи: шість титулів чемпіона, золото на Олімпійських іграх 92-го та 96-го.
4. Дірк Новіцкі
Дірк Новіцкі — європеєць та страшний стрілець. Будучи багатообіцяючим «хлопчиком», вирушив у пригоду в НБА, перетворився на найсильнішого форварда світу, вигравши конкурс триочкових кидків 2006-го, отримавши звання найкращого гравця ліги 2007-го. Був визнаний MVP фінальної серії.
5. Ларрі Берд
Ларрі Берд, сільський хлопчина з Френч-Лік, штат Індіана, насправді був антибаскетболістом: не міг швидко бігати, не міг високо стрибати, не був атлетичним. «Ларрі Легенда» надихав маси 80-х. Маленький форвард «C’s» був одержимим бійцем. Влучні кидки з триочкової лінії змушували глядачів та колег роззявляти роти. Берд виграв три чемпіонати, нагороди MVP, а золото на Олімпіаді 1992 р.
6. Кобі Брайант
Кобі Брайант зробив стрибок в лігу зі школи. 1996-му його задрафтували «Charlotte Hornets», та одразу ж перевели в «Los Angeles Lakers». Із Шакілом О’Нілом став триразовим чемпіоном. Після переходу Шакіла, Брайант взяв ще два титули та MVP ліги 2008 р. Брайант увійшов в історію завдяки 81-очковій грі проти «Toronto Raptors».
7. Шакіл О’Ніл
Шакіл О’Ніл – 150 кг, зріст – 2,16 м, центровий-термінатор, що було не зупинити у своїй зоні. Найдомінантніший усіх часів. Шак викликав сенсацію в лізі своїми блискавичними данками. Поза майданчиком О’Ніл виступав, пробував свої сили в репі, у великому кіно. «Великий чоловік» виграв 3 чемпіонати з «L.A. Lakers», один з «Miami Heat», MVP регулярного чемпіонату 2002 р.
8. Вілт Чемберлен
Вілт «Ходуля» Чемберлен — це Шакіл О’Ніл минулого. З 1959 по 73-й – центрова сила. Чемберлен двічі брав звання чемпіона. Людина-рекордсмен. 100-очковий кидок у грі проти «N.Y.Knicks» 1962 року став історичним. 55 підбирань в одній грі — унікальні. Його середній бал у сезоні 61/62 становив вражаючі 51,2.
9. Карім Абдул-Джаббар
Карім Абдул-Джаббар провів в лізі цілих 20 років (1969 – 89). До прийняття ісламу — Льюїс Алсіндор. Джаббар взяв шість чемпіонських титулів: перший здобув у складі «Milwaukee Bucks», а решту — у «L.A. Lakers». Фірмовий знак шестиразового MVP – «скайхук», дуже елегантний кидок гаком. Цю техніку центровий опанував досконало.
10. Білл Рассел
Білл Рассел (1956 – 69) – центральна легенда ранньої історії «Celtics». Шостий номер взяв з «Cloverleaves» неймовірні одинадцять чемпіонських титулів, вісім — поспіль. Окрім чудового захисника та підбиральника, більше нікому це не вдавалося. Рассел п’ять разів ставав найкращим ліги.
11. Елджин Бейлор
Елджин Бейлор — машина нападу. Легше було зіштовхнутися з КамАЗом. Форвард здійснив революцію в баскетболі та показав речі, які ніколи не бачили раніше. У своєму першому сезоні визнаний «Новачком року». В середньому набирав 38 очок, робив 19 підбирань та п’ять передач.
12. Джуліус Ервінг
Джуліус «Доктор» Ервінг — Майкл Джордан 70-х. Спочатку грав у ABA – лізі-суперниці. Пізніше грав на позиції малого форварда в команді «Philadelphia 76ers». Гравець 1981 року, чемпіон НБА 1983. В АБА — двічі чемпіон, тричі MVP у складі «New York Nets». Доктор Джей — ікона баскетболу, справжній високий летун та ефектний данкер.
13. Тім Данкан
Тім Данкан, з 1997 сформував «вежі-близнюки» «San Antonio Spurs» з Девідом Робінсоном. Після того, як Робінсон марно ганявся за трофеєм, Данкан нарешті виграв його в 1999 і 2003 р. Центровий з Віргінських островів зміг взяти ще два титули після ери Робінсона (2005, 2007). Дункана можна порівняти із зіркою тенісу Пітом Сампрасом: не такий ефектний, емоційний, але майже ідеальний.
14. Мозес Мейлоун
Мозес Мейлоун — перший, хто здійснив прямий стрибок зі шкільної команди до професіоналів. Спочатку Мейлоун грав в АБА, а згодом в НБА. У 1983 здобув чемпіонський титул у складі «Philadelphia 76ers» з Джуліусом Ервінгом та Морісом Чіксом. Також тричі ставав найкращим гравцем. Центровий протримався на цій позиції 21 сезон. Був останнім активним гравцем, гравши в АБА. За кар’єру в середньому набирав 20,6 очка та робив 12,2 підбирання за гру.
15. Джеррі Вест
Джеррі Вест — легенда «Лейкерс». Його прізвиська — «Містер Клатч» та «Логотип». Його силует створений на емблемі НБА. З Елджіном Бейлором, розігруючий захисник сформував чудовий дует. Свій єдиний титул здобув у 1972. Майбутній тренер і менеджер — єдиний, хто отримав MVP фіналу, незважаючи, що його команда програла. Рекордсмен по очкам у серії плей-офф (46,3).
16. Ісайя Томас
Ісайя «Зік» Томас — розігруючий захисник «Detroit Pistons». У 1989 та 90-х приводив «Bad Boys» до чемпіонського титулу. Томас мав сильне суперництво з Майклом Джорданом. Кажуть, що на Матчі всіх зірок у 85-му, він переконав своїх товаришів не давати м’яч новачку. Натомість Джордан, як кажуть, подбав, щоб Томас не потрапив до складу команди мрії у 92-му. Завершив кар’єру після розриву ахіллового сухожилля.
17. Хакім Оладжувон
Хакім «Мрія» Оладжувон — центральний «Х’юстон Рокетс», успадкував Bulls з техасцями після того, як Джордан вперше пішов у відставку в якості чемпіона (1994 і 95). Нігерієць зі зростом 2,15, мав чудову роботу ніг. Эдиний хто отримав звання MVP, захисника року та MVP фіналу в сезоні (1994). Ніхто не заблокував більше кидків, ніж 34-й номер «Rockets» (3830).
18. Кевін Гарнетт
Кевін Гарнетт — перший за 20 років, хто потрапив до ліги одразу після закінчення школи. Зі Стефоном Марбері викликав сенсацію своєю видовищною грою за «Minnesota Timberwolves». Після приходу вісім разів виводив її до плей-офф. У 2004 найкращий гравць сезону. «Малюк» став “Великим Квитком”. З 2007 К.Г. грає за «Celtics», та став чемпіоном у 2008. Його вважали прототипом сучасного форварда.
19. Карл Мелоун
«Листоноша доставляє» — саме це скандували коментатори по світу, коли Карл Мелоун (1985 – 2004) доставляв м’яч через кільце. З Джоном Стоктоном створив дует «Utah Jazz». Потужний форвард був кращим 1997 та 99 років, на жаль не став чемпіоном, незважаючи на те, що за кар’єру набрав 25 очок та робив десять підбирань.
Джон Стоктон
Джон Стоктон — друга частина Стокалоне. Ці двоє обманювали незліченну кількість суперників за допомогою «пік-н-ролу» (блокуй і кидай). Розігруючий Стоктон передавав м’яч своєму партнеру. Найліпший асистент в історії, ніхто інший не збирав більше (15 806, 10,5 за гру). Також лідирує в категорії перехоплень (3265). Вигравав олімпійське золото в 1992 і 96.
20. Оскар Робертсон
Оскар Робертсон у складі «Бакс» став чемпіоном 71-го. «Великий О» здійснив неперевершений донині подвиг: у сезоні 1962 набрав “тріпл-дабл” (подвійні показники у трьох категоріях). В інші сезони захисник лише трохи не дотягував до тріпл-даблу. У 1964 Робертсон MVP ліги.
21. Чарльз Баркл
«Сер» Чарльз Барклі дуже маленького зросту, як для силового форварда (1,98 м). Його статура була не зовсім баскетбольною. Незважаючи на невеликий зріст, збирав в середньому 11,7 підбирань. Барклі бомбардир, міг забивати та з-за меж майданчика. У 93-му отримав MVP та вивів «Phoenix Suns» до фіналу. Але цього так і не вистачило, щоб виграти титул.
22. Девід Робінсон
Девід Робінсон грав за «Сан-Антоніо Сперс» з 1989 по 2003. Центрового називали «Адміралом», тому що він навчався в коледжі Військово-морського флоту. Робінсон виграв цей титул у 99 та 2003, та брав участь у трьох Олімпіадах. Робінсон став четвертим в історії, кому вдалося зробити «квадро-дабл». Найкращий 1995 р., набрав 71 очко в одній грі.
23. Боб Кузі
Боб Кузі — видатний підбиральник свого часу. Шість разів вигравав чемпіонат зі своєю командою «Boston Celtics». У 57-му визнаний найкращим гравцем. «Містер Баскетбол» був фантастичним пасуючим, встановивши нові стандарти на позиції розігруючого захисника. Вісім разів поспіль Кузі очолював лігу за кількістю результативних передач.
24. Патрік Юінг
Патрік Юінг — лідер «New York Knicks». Ніхто не набирав більше очок, підбирань, блоків та перехоплень за «Нікс». Юінг закінчив Джорджтаунський університет, відомий своєю великою школою центрових. У 94-му Юінг мав чудовий шанс виграти титул, але не зумів у семи матчах проти «Houston Rockets». Так центровий і член «Команди мрії» залишився в колі суперзірок, так і не вигравши чемпіонат.
Висновок
Кожна зірка — це розповідь подолання, наполегливості та прагнення до досконалості. Легендарні баскетболісти, чиї імена навіки закарбовані в історії спорту, надихають не лише своїми досягненнями, а й шляхом, яким вони прийшли до слави. Вони стали символами командної гри, лідерства та незламності духу.
Більше цікавої інформації про український та світовий спорт читайте в рубриці Спорт-Life на нашому порталі.
