Тепер більшість українців намагаються стежити за модою і називають дітей або незвичними іменами на закордонний лад або звертаються до старовинних. Нерідко можна зустріти хлопчиків з іменами Остап, Матвій, Ярема, Данило, Захар, Тимофій. Серед дівчаток неймовірно велика кількість імен: Софія, Меланія, Єва, Соломія, Анастасія.
Це красиві українські імена, які отримали нове життя за останні два десятиліття.
Давні імена
Ще 200 років тому наші предки називали своїх дітей не самостійно. Процедура була простою: народжувалась дитина і батько йшов до церкви, щоб повідомити про це священника і охрестити маля. У церковній книзі панотець записував ім’я новонародженого, яке йому давали в залежності від того, в який день була народжена дитина. А так як у церковних календарях щодня вшановували пам’ять якогось святого, то діти в минулому могли мати дивакуваті і рідкісні імена. Правда, інколи батьки могли попросити не нарікати маля надто складним для вимовляння іменем і священник давав ймення того святого, який в календарі «стояв» найближче до дати народження.
Два століття тому можна було з легкістю зустріти Амфілохія, Аліпію, Параскеву, Манасія, Еноха. Але все ж традиційними були імена більш-менш звичні нашому вуху. Серед жіночих виділялися Марія і Анна, Тетяна і Євдокія, Домникія і Пелагея, Марфа і Варвара, Олена і Іуліанія, Фекла і Агафія. Правда, були і інші імена, які зустрічалися рідше: Васса, Соломонія, Наталія, Ірина, Стефанида, Маріанна, Марина, Катерина. Були й ті, які використовували люди «вищих» верств населення: Єлизавета, Февронія, Єпистимія, Антоніна, Гликера, Віра, Зиновія.
Інколи священники прислухалися до батьків і називали дитину так, як того хотіли родичі. Та все ж це були лише церковні імена, які були у відповідному церковному календарі.
Серед хлопчиків багато було Іванів і Василів, Михайлів і Степанів, Яковів і Федорів. Також зустрічалися такі імена як Андроник, Андрій, Антон, Максим, Петро, Георгій. Симеон, Григорій, Роман, Даниїл, Олександр, Микола, Микита. Більш рідкісними були такі імена як Володимир, Харитон, Гавриїл, Ігнатій, Ілля, Борис, Філарет, Орест, Флор, Кипріан, Климентій, Матфій, Мефодій, Стахій, Пилип.
Часто сина називали так само як і батька або діда. Тому нерідко в одній сім’ї могло бути кілька людей з іменами Іван, Василь чи Петро.
Дивні імена 100 років тому
З утворенням Радянського Союзу люди все більше відходили від церкви. З’явилося чимало нових імен, а старі забувалися.
В певний момент почали з’являтися нові імена, які зараз нам видаються просто жахливо-смішними і недоречними. Деякі батьки, бажаючи показати свою відданість партії, називали дітей на честь революції, розвитку науки, техніки, сільського господарства, вождів.
Серед дівчачих імен виділяються такі як: Октябрина, Декабріна, Авксома, Береза, Вільха, Гвоздика. Коли хтось хотів особливо здивувати всіх, то нарікав свою кровинку Алгебріною, Гіпотенузою, Даздрапермою, Дрезиною, Електриною, Даздрасмигдою, Барикадою, Воєнморою, Іскрою, Коммунерою.
На диво, зустрічалися навіть доволі адекватні імена такі як Кармен (скорочення від Червоної армії), Люція (від «революції»), Лаіля (від «лампочки Ілліча»), Вілена, Віліана (від імені відомого вождя), Леннора (теж від імені вождя).
Найбільш відомими іменами жінок, які ще й досі можна зустріти серед представників старшого покоління є Нінель, Владлена, Олімпіада, Капітоліна.
Серед чоловіків теж було чимало дивакуватих імен. Тут були такі назви, які і тоді виглядали м’яко кажучи незвично, а зараз взагалі звучать фантастично ненормально: Вольфрам, Дазвсемір, Даздранагон, Даздрасен, Поділ, Автодор, Агітпроп, Барикад, Гласп, Вождь, Кравасіл, Націонал, Серп-і-Молот, Ревдар, Віл, Вінун, Замвіл, Лелюд, Лес.
Особливо кумедними зараз виглядають такі імена як: Бухаріна (від імені одного з вождів), Валтерперженка (від імені першої жінки-космонавта), Нісерха (від імені Хрущова), Сталенберія (ще від одного вождя), Кукуцаполь (на честь кукурудзи).
Деякі імена навіть важко запам’ятати. А уявити, що хтось жив з ними все життя неможливо.
Від минулого треба брати лише найкраще. Хороші імена – це одне з того, що можна запозичити у наших предків. Головне не забувати, що дитині носити це ім’я все життя. І воно має прикрашати та облагороджувати людину, а не викликати насмішки та глузування.