Волинь розташована у такому специфічному кліматичному регіоні, що сонечко виглядає не так вже і часто. Проте, коли вже наступає літня пора, то воно не просто припікає, але й добряче «смажить». Проте, навіть у найспекотніший день людський організм вимагає їжі. Що ж можна скуштувати такого традиційно-волинського, щоб і голод втамувати, і спрагу, і відчувати себе при цьому комфортно, коли термометр буде показувати 30+ градусів?
Почнемо з того, що традиційно готують на свята: з драглів. Так-так, саме з них. Наші предки їх обожнювали, зберігали у холодному місці, як то у коморі чи погребі, готували з охолодженого м’ясного відвару. Звісно, дозволити собі таке «задоволення» міг не кожен, але на великі релігійні свята, які не співпадали з постом, давні волинські господині обов’язково готували цю смакоту. Це дуже калорійна страва, але завдяки тому, що її варто їсти охолодженою, вона чудово підходила до літа.
Якщо драглі, а тим більше із шматочками м’яса, приготувати могли не всі, то іншу страву міг зробити кожен. Вірніше, будь-яка вправна господиня, яка із лободи зробить цукерочку. Так, саме з неї. І називали це творіння – волок. Готували її зазвичай тоді, коли ще не було свіжої молодої зелені, а організм вимагав вітамінів. Листя молоденької лободи збирали, мили, відварювали, додавали сіль, перець (якщо були, звісно), часник, олію, цибулю. За можливістю господині до лободи досипали смажене сало – шкварки. Часто бувало так, що ця страва була актуальна і тоді, коли харчів не вистачало на велику волинську родину. Це зазвичай бувало уже тоді, коли новий урожай ще не поспів, а старий закінчився. У деяких селах цю страву називають передновок.
Якщо ж Вас чекає важка робота у полі і необхідно багато енергії, то можна приготувати клекуцьоху. Це страва чимось схожа на куліш, але їсти її можна і охолоджену. Пшоняну кашу відварюють, додають до неї картоплю або гарбуз. Заправляють спеціями чи маслом, але таке не завжди було у наших предків, тому кожна господиня «доводила до смаку» страву як могла. Хороша річ і для літнього посту, який припадає на певні дні липня і серпня.
Якщо влітку відбувалась якась визначна подія, то можна було приготувати комп. Для цього брали великий шматок м’яса, бажано свинини і запікали у печі. М’ясо, очевидно, використовували те, яке було у запасах з того часу як кололи свиню на Пасху. Для того, щоб страва була смачнішою до печені могли додати сіль, спеції, часник, а також обліплювали м’ясце прісним тістом. Насправді, саме так готують запечене м’ясо на Поліссі і зараз. Таку річ смачно їсти холодною, зберігати можна було у коморі, але надовго вона там не затримувалася, бо аромат чули аж на сусідніх вулицях.
Якщо ж наші предки збиралися по ягоди до лісу, пасли корів чи йшли у поле, то часто замість хліба брали підпалок. І Ви можете його приготувати. Адже це просто: берете тісто, з якого робили хліб ( в наших умовах можна просто купити магазинне дріжджове), підсмажуєте на пательні на печі і натираєте часником. Це дуже смачно, хоч і на побачення після такого краще не йти.
Але найбільш літньою, найвідомішою і, мабуть, найсмачнішою волинською стравою є хамула. Вона, до речі, є улюбленими ласощами не лише дітей наших предків, але й маленьких волинян зараз. Бо цей вишневий суп не просто ідеально втамує спрагу, подарує масу вітамінів, але ще й принесе справжній гастрономічний екстаз.
Як же готувати цей чудо-напій чи навіть повноцінну страву? Для початку наші предки зривали вишні з дерева, доїли корову і робили кисляк, терли картоплю на крохмаль… Але, на щастя, більшість сучасних господинь всі інгредієнти може придбати в магазині. Отже, потрібно взяти кілограм вишень та закип’ятити дві літри води у п’ятилітровій каструлі. Ягоди варять 5 хвилин у окропі. Після цього додати один кілограм цукру. Якщо любите дуже солодкі страви, то цукру можна насипати і більше. Для того, щоб страва була густа варто додати столову ложку крохмалю. Попередньо його розводять у теплій воді. Після цього до смакоти додають 2 літри кисляку або кефіру. В ідеалі – домашнього. Напій проварюють дві хвилини. При цьому варто пильнувати і помішувати страву, адже напій буде підійматися. В процесі приготування утворяться грудочки сиру. Після того як всі інгредієнти об’єднаються, страву вимикають і дають їй охолодитися. Деякі волиняни люблять їсти її ложкою і з хлібом, хтось п’є, а для дітей це може бути сучасний і незвичний коктейль. Традиційно для хамули використовують вишні, але можна експериментувати і з іншими ягодами.
Наші предки влітку пили квас та кисляк, їли багато лісових ягід, звісно, готували картоплю (товмачі), робили страви з риби та грибів, готували пироги, варили «польську» кашу з тіста та молока, смажили яєчню. Але, головне, що вони пам’ятали – це те, що все, що подається на стіл має бути зроблене з любов’ю і душевним теплом.
